Завершуючи тиждень католицького шкільництва, який мав за тему “Об’єднані в правді та свободі Христа”, розглянемо важливу цінність соціального життя – правду.
Грецьке слово «λήθεια» із заперечним афіксом «а» перед словом Λήθη означає «забуття»: правда – це «те, що не забуте.» Вчення, яке потребує свідчення, щоб його пізнати.
Життя у правді понад усе стосується людини з її гідністю і правами. Але воно також стосується правди у зв’язку з обов’язками, деклараціями, публічним спілкуванням і реальною діяльністю.
Суть у тому, щоб жити відповідно до того, що говориш.
“Обов’язок кожної людини полягає у тому, щоб завжди прагнути істини, поважати її і відповідально свідчити про неї.” Управління та виховання повинне заохочувати усіх у суспільному співжитті до пошуку правди (Компендіум, п.198).
«Христос сяє, – каже Христоф Теобальд, – бо в Ньому думки, слова і діла співпадають і показують простоту й єдність Його особи» (Theobald, Christophe, Le Christianisme comme Style, Une maniere de faire de la theologie en postmodernite, Cogitatio Fidei, Les editions du Cerf, Paris, 2008, p. 71.)
Новий Заповіт застерігає нас уникати ситуацій, пов’язаних із невідповідністю слів і вчинків: «бо вони говорять, а не роблять» (Мат. 23,3). «Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою» (1 Йо. 3, 18).