Катехиза для дорослих на тему “Блаженна Йосафата Гордашевська – людина всіх часів!

Катехиза для дорослих на тему:
«Блаженна Йосафата Гордашевська – людина всіх часів!»


Автор: Висока Оксана, студентка КПІ 2курс (К.Г.)​

Подав викладач: о. Дмитро Кудін

Вікова категорія: подружжя (вікових обмежень не має)
Час: 60хв.
Обладнання: комп’ютер, проектор, колонки

Цілі катехизи:
Знати:

Наша свідомість часто малює блаженних і святих як чужих і віддалених особистостей. Куди нам до них? І одразу згасає інтерес вчитуватися в їхній життєпис. Але якщо все ж наважитися пірнути в глибини життя Божих учнів, то неважко помітити, що це були звичайні люди, які вчасно зробили незвичайний вибір. І цей вибір перевернув не лише їхнє життя, але й долі багатьох.
Перші дитячі садочки у галицьких селах, опіка над хворими під час епідемій і воєнного лихоліття, сиротинці та доми для старців, виховання молоді – ось далеко не повний перелік доброчинної праці Згромадження сестер-служебниць Непорочної Діви Марії (ССНДМ). А першою сестрою згромадження, його співзасновницею, промотором та прикладом для інших була сестра Йосафата Гордашевська.

Вміти:
внутрішньо заглиблюватись, черпати енергію та сили зсередини своєї душі, тобто від Бога ;
долати людську заздрість, осуд, плітки та особливо нещирість;
перебороти себе

Ставитися:
с. Йосафаті судилося стати справжнім первістком зрощеного на наших рідних землях зерна Христової науки, плід якого, виплеканий впродовж довгих років її славного життя, принесено в офіру Богові через щоденне свідчення торжества всеохопної Божої Любови.

Відчувати:
у чому ж феномен її святости;
у чому особливість її свідчення;
у чому велич її душі;
Такі питання ставимо собі ми, християни третього тисячоліття, перед очами яких — великі подвиги славних мужів віри, Христових свідків у мучеництві та ісповідництві власної крови.
Відповідь на це питання полягає, мабуть, у геройському виконанні блаженною Йосафатою тієї програми життя, яку вона намітила собі в тишині монастирської келії і про яку не забувала серед суєти і клопотів сповненого служінням ближньому дня: “Намагатимуся якнайкраще виконувати свої щоденні обов’язки, пам’ятаючи, що Бог дивиться на мене, і старатимуся віднайти ласку в Його очах”. Це подиву гідне сповнення нею своїх постанов і є тим найкращим свідченням єдності її душі з Христом, яке ставить її в один ряд з іншими мучениками-свідками нашої Церкви XX століття.

План проведення заходу

Вступ
Два століття тому в Галичині дівчина, яка хотіла постригтися в черниці, мала бути або грамотна, або заможна. Одного разу до відомого місіонаря отця Єремії Ломницького підійшов гурт сільських дівчат і одна з них запитала: «А якби бідна дівчина хотіла служити Богові, то для неї місця немає?» Саме це запитання поклало початок Згромадженню служебниць Непорочної Діви Марії, яке вивело на новий рівень галицьке село.
Серцем цього Згромадження була молода львів’янка Михайлина Гордашевська, знана, як сестра Йосафата.
Михайлина Гордашевська була звичайнісінькою львів’янкою. Вона народилася у багатодітній сім’ї столяра 20 листопада 1869 р. Була дуже здібною дівчинкою, водночас скромною та тихою. Як згадують сестри, їй була притаманна виняткова «внутрішня заглибленість». Жили Гордашевські на вул. Личаківській (на їхньому будинку є меморіальна таблиця). Михайлина часто бігала до храму св. Петра і Павла (тоді він належав УГКЦ). Змалечку її вабило незвичайне життя, тому й ігри її були недитячими. Михайлина бігала зі сестрою Анною личаківськими лісами і гралася в пустельниць: їла корінці, молилася та «усмирялася». Після успішного закінчення школи дівчина не мала змоги вступити до вишу через матеріальну скруту, тож працювала спочатку на фабриці скла.
Тоді ж вона з сестрою Анною почала відвідувати церкву святого Онуфрія, де служили отці-василіяни (єдиний тоді чин греко-католицького обряду в Україні). Дівчата брали участь в хорі, там навчилися співати молебен до Христа-Чоловіколюбця, що тільки-но входив у церковні богослужіння.
Василіяни саме переживали період відродження після так званої «добромильської» реформи, яку провели на прохання Папи польські отці-єзуїти. В церкві святого Онуфрія відбувалися місії, реколекції, в будь-який період дня можна було приступити до сповіді, тому люд плив сюди рікою. Тут Михайлина Гордашевська познайомилася з талановитим проповідником і місіонарем отцем Єремією Ломницьким. Він спостеріг в дівчині схильність до богопосвяченого життя.
Спершу Михайлина склала з дозволу духівника річний обіт чистоти, потім відновила його на три роки. Далі за порадою отця Єремії вона залишила роботу на фабриці, де гамір і суєта не залишали їй простору для молитви і роздумів, і вступила в школу гаптування і мережива.
Михайлина Гордашевська визріла у своєму рішенні стати монахинею у 22 роки. Вона — вродлива з себе, добре вихована, глибока й виважена, мала хист до рукоділля, бачення краси. Михайлина хотіла прислужитися своєму народові.
З чинів східного обряду були лише сестри-василіянки, які мали сформовану традицію, однак жили в умовах так званої «клявзури» (затвору). Михайлина Гордашевська вирішила стати «затворницею» і звернулася за благословенням до духівника отця Єремії Ломницького.
Незадовго до цих подій отці-василіяни мали місії в селі Жужель (нині — Жужеляни Сокальського району). Село, колись занедбане і вбоге, де майже всі чоловіки страждали через пияцтво, змінилося, відколи в ньому поселився ревний душпастир Кирило Селецький. Про цього священика відомо, що залишився вдівцем з двома малими донечками, яких взяла на виховання його рідна сестра, а сам отець Кирило повністю віддавав себе служінню. «Він був надзвичайно ревним священником, улюбленим і шанованим своїми парафіянами» [1]. Отець Кирило запровадив на своїй парафії «Братство тверезости», після двох років його служіння майже пів тисячі чоловіків з села заприсяглися не пити горілки. Окрім того, священник був відомий своїми публікаціями в пресі, де висвітлював теми національного та культурного піднесення галицького села. Саме у відновлений Жужель прибув з місіями у 1891 році інший відомий публіцист і проповідник отець Єремія Ломницький.
Обоє душпастирів мали розмову про потребу заснувати жіночий монаший чин у греко-католицькому обряді, який би допоміг отцям піднімати рівень українських парафій, а найбільше — заопікувався би дітьми, які часто були покинуті напризволяще і ніяк не виховувалися. Очевидно, отець Ломницький вже давно мав на увазі Михайлину Гордашевську, як кандидатку до монастиря, і шукав нагоди запропонувати дівчині стати першою монахинею нового чину. Незважаючи на свій авторитет, він не міг самотужки вдатися до заснування монашого згромадження, бо населення тоді неоднозначно сприймало «реформованих» василіян: багато хто вважав, що єзуїти «ополячили» українських монахів. Тому шукав підтримки у не менш шанованого отця Селецького.
Згодом домовленість обох священників, які обоє були харизматичними лідерами, вийшла не на користь монахиням, а особливо потерпіла Йосафата Гордашевська.
Михайлина прийняла пропозицію духівника з острахом: згромадження, яке вона мала б розпочинати, не давало їй ніякої певності. Все, що міг пояснити отець Єремія — лиш те, що в ньому найбільше має потребу бідне населення.
Гордашевська трохи подумала і згодилася, увіривши, що Бог кличе її саме до цього завдання. Отець Ломницький відправляє на два місяці Михайлину до польських сестер-феліціянок, аби вона познайомилася з уставом монастиря і способом життя в чернечій спільноті. В основному українські служебниці мали бути схожі на Малих служебниць римо-католицького обряду. Щоб вирізнятися вже зовнішнім виглядом Михайлина з сестрою Анною спроектували і пошили рясу. Вбрання було синьої барви. Облечини дівчини відбулися у Львові в церкві св. Онуфрія. Того ж дня, 24 серпня 1892 року, вона попрощалася з рідними і сіла в електричку до Жужеля. Там стараннями пароха отця Кирила Селецького була зведена невелика хата, яка мала служити першим монастирем сестер служебниць. Ту хату сестра Йосафата (так її звали після постригу) детально описала дев’ять років після того, як вперше ступила на поріг. Очевидно, вона справила на неї сильне враження. «Хата була дерев’яна, покрита соломою, складаючись з чотирьох кімнат, в жодній не було підлоги, лише земля трохи убита й глиною загладжена зверху. Ціле внутрішнє урядження становила одна шафа з простих дощок, стіл і дві лавки досить довгі, все це було даром пані Ковнацької, опікунки села Жужеля. Крім того було вісім ліжок, які складалися у формі ясел, ліжка робив жужельський майстер; чотири камінні горшки; дев’ять глибоких тарелів і дев’ять столових ложок, дар товариства слуг зі Львова» [2]. В такі убогі покої того ж дня поселилося ще семеро дівчат з села — постулянток, які мали пройти формацію, перш, ніж стати монахинями. На свято Успіння освятили хату, де жили сестри. Так у Жужелі відкрився перший жіночий монастир для бідних дівчат.

Розповідаючи про життя св. Йосафати на проекторі показуємо фотографії отця Єремії Ломницького та отця Кирила Селецького. (додатки 2 фото)

Основна частина

Особливу увагу звернімо, на часопростір, у якому жила Гордашевська. Галичина у складі Австро-Угорщини, злам сторіч, поділ територій, війна, пошесті й замучений бездержавністю та тотальною неосвіченістю український народ. Михайлина змалечку мала «добрий нюх на проблеми». Але ніколи не вирішувала їх сама. І в цьому секрет її успіхів. Зустрівшись з потребою, вона не заперечувала, не відкидала її зі страху, що не впорається, а брала до своїх рук, щоб довірити її Ісусовому серцю. Господь ніколи не підводив сестру. Це давало їй сили не здаватися – іти до кінця, незважаючи на наклепи, біль та скруту. А почалося усе так.
Коли повнолітня Михайлина переживала реколекції, які провадив о. Єремія Ломницький ЧСВВ (він згодом став її духівником), вона відчула сильне бажання віддатися Ісусові цілковито: в чистоті, убогості та послусі. Але священник відрадив її вступати до чину василіянок – тоді єдиного жіночого монашого згромадження. Натомість зробив пропозицію! Запропонував стати першою монахинею новоствореного нетипового згромадження і водночас очолити його. У чому полягала новація запропонованого згромадження – воно було неклавзурованим (замкненим у стінах монастиря), а апостольським: цілковито відкритим на потреби народу. Молитва й служіння одночасно! А такого тоді ще не практикували в українських монастирях. Молода Михайлина, не маючи ні краплі досвіду чернечого життя, погоджується співзаснувати греко-католицьке чернече Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії, щоб «виховувати серце народу і служити народові там, де є найбільша потреба» (це було її життєвим кредом). Аби дати дівчині можливість засмакувати особливості апостольського монашого життя, Михайлину Гордашевську зусиллями отця-єзуїта М. Анджейчека приймають на короткий час до жовківського монастиря сестер феліціянок.
1892 року у львівському храмі св. Онуфрія відбувається особлива подія в історії УГКЦ – облечини першої української сестри служебниці, яка обирає чернече ім’я Йосафата (на честь нашого священномученика). Двадцятирічна сестра не гає часу, наче знає, що її земне життя буде коротким. Тому вона одразу по облечинах кидається в священний бій за українську людину. Виїздить у село Жужіль (зараз – Жужеляни на Сокальщині), де місцевий парох о. Кирило Селецький подбав про будинок для новопокликаних сестер. Служебниця покидає рідну домівку, звичний міський спосіб життя, щоб очолити згромадження Ісусових апостолок, яке має стати «світлом для темних дітей України» та швидкою допомогою для знедолених (сиріт, хворих і немічних).
Людина, що шукає своє покликання, прислухаючись до Божого голосу в серці, довіряє і відповідає цьому поклику, поглиблює любов до Бога через молитву та служіння ближнім і в терпіннях наслідує розп’ятого Христа – взірцем цього шляху, доступного для всіх християн, стала блаженна Йосафата Гордашевська, засновниця Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.
Пропонуємо подружжям поділитись своїми думками, що в їхньому розумінні є служіння ближньому, а також якою вони бачать довіру по відношенню один до одного, оточуючих.
Також даємо можливість подружнім парам роздумати над служінням один для одного, як приклад св. Йосафати яка присвятила своє життя служінням Богові та людям.
Дати визначення поняттю «служіння облагороднює людину» хто як розуміє.
Які риси св. Йосафати притаманні кожному з нас, а які намагатимемось виховати, прищепити в собі?

Закріплення

Усе своє життя Йосафата Гордашевська неустанно вчиться. Вчиться справлятися з невтомною фізичною працею, бути вдячною і довіряти Богові навіть тоді, коли нема що дати на вечерю сестрам. Учиться швидко реагувати на потреби нужденних, бачити в проблемах можливості для Божого чуда, а в людях, навіть дуже неприйнятних, – коханого Ісуса. Ця любов запалює її шаленою креативністю та особливою терпеливістю. Послушниця старається якнайліпше виконувати свої щоденні обов’язки, бо переконана, що Бог не зводить очей з неї. Тож Його донька прагне віднайти ласку в очах Бога.
Фільм про Гордашевську https://www.youtube.com/watch?v=xVbwAUQ1SuE

Прикладами з життя Блаженної Йосафати сповіщаємо потребу й красу євангельського життя намагаємось розбудити співчуття до потребуючих та турботу про них. Її приклади навчають нас гармонійно, врівноважено втілити свою віру в життя, яка є злукою з Христом у любові до ближнього.
Сестра Йосафата була дуже чутливою до обставин свого часу й навчала сестер передавати вічні правди Євангелії в цьому історично-соціальному контексті. Така готовність відповісти на повсякчасний заклик Церкви відповідно до потреб часу робить с. Йосафату людиною всіх часів.

На завершення зустрічі прочитати молитву до св. Йосафати (додаток 1)
Варто наголосити, що саме родиною варто звертатись з молитвою до св. Йосафати у різних справах.

Підсумовуючи наше заняття бажаю кожному з нас заглибиться в Бога щоб можна було все бачити його очима, духовно зростати та пізнавати Бога.

Література та джерела:
1. Фільм про Гордашевську https://www.youtube.com/watch?v=xVbwAUQ1SuE
2. Славута Д. Молитва і служіння: біографія Слугині Божої Йосафати Гордашевської. — Торонто, Канада. — 1996. — 174 с. — С. 28
3. Славута Д. Молитва і служіння… — С. 34, 45
4. Буштин М. Особливості соціальної та виховної праці сестер служебниць Непорочної Діви Марії в Україні (1991–2018) /за матеріалами конференції.
5. VATICAN NEWS розповідь с. Луїзи Цюпи про постать блаженної Йосафати, засновниці Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, як приклад для наслідування сучасним кристиянам.
6. «Блаженна Йосафата — світло Божої любові і краси», с. д-р Луїзи Цюпи, СНДМ, і с. Орести Боршовської, СНДМ,.2019

Додатки:

Додаток 1
О Блаженна Йосафато, що жертвенно жила своєю посвятою як Служебниця Непорочної Діви Марії, навчи нас, щоб за твоїм прикладом ми уповали тільки на Бога.
Вислухай нашу молитву й благай Пресвяту Трійцю про ласку, яку ми так гаряче просимо на прославу Божу.
Амінь Блаження Йосафато, молися за нас!
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. Амінь

Тропар Йосафати, глас 4: Преподобна Йосафато,* твоїм духом молитви і служіння,* ти навчаєш нас відновляти й підносити серце людське* всюди, де б’ється воно.* Служити, де найбільша потреба,* все на славу Божу.

Кондак Йосафати, глас 4: Преподобна Йосафато,* Співзасновнице Служебниць Непорочної Діви Марії.* Ти почала свою місію в Україні для свого народу,* принесла світло в темноту його опущення.* Виховуючи дітей і молодь,* ти дала батькам нову силу і надію.* Ти піклувалася хворими і бідними,* бачила в них образ Божий.* Ти старалась про красу Божого храму,* даючи людям відчути красу богослужби.* Господь привів тебе до святости дорогою терпіння,* ти є жінкою всіх часів.

Додатки 2 Фото


впр. о. Єремія Ломницький, ЧСВВ

 

всесв.о. прелат Кирило Селецький

 

Біля першого дому в Жужелі

 

 

 

 

 

 

 

 

Папа Франциск перезапускає «Глобальний освітньо-виховний пакт»

Наближається анонсований захід, під час якого Папа звернеться із відеопосланням на тему виховання та запрошенням до освітньо-виховного альянсу, яке опісля прокоментують представники світу освіти та культури.

У четвер, 15 жовтня 2020 р., Папа Франциск виступить із посланням на одну з центральних тем свого понтифікату, а саме – виховання. Це відбудеться за допомогою відеопослання під час заходу, що проходитиме у Папському Латеранському Університеті, й частково відбуватиметься онлайн. Наприкінці свого звернення Глава Католицької Церкви запропонує всім людям доброї волі приєднатися до «Глобального освітньо-виховного пакту», аби виховання стало промоутером братерства, миру та справедливості, нагальність чого посилила криза, викликана пандемією.
Організатором зустрічі, яка в особливий спосіб присвячена представникам академічного світу й за якою можна буде слідкувати на Youtube-каналах Vatican News, є Конгрегація католицької освіти й виховання. Слова Папи Франциска на відстані прокоментує Генеральний Директор ЮНЕСКО Одрі Азулай, а на місці – очільники Конгрегації кардинал Джузеппе Версальді, Префект, і архиєпископ Анджело Вінченцо Дзані, Секретар. Виступлять також ректори Папського Латеранського Університету й Католицького Університету Пресвятого Серця, соціолог Сільвія Катальті (Римський університет “La Sapienza”). Думками про сказане Святішим Отцем поділяться студенти, перші адресати його звернення.
Зміни потребує освітньо-виховного процесу
Рік тому, а саме 12 вересня 2019 р., Папа Франциск поширив послання, скликаючи міжнародну зустріч на тему «Відновлення освітньо-виховного пакту», що мала відбутися 14 травня 2020 року з метою обговорення того, як ми будуємо майбутнє нашої планети та усвідомленню необхідності залучати різні таланти, «бо кожна зміна потребує освітньо-виховного процесу, аби сприяти новій всесвітній солідарності й гостиннішому суспільству». Святіший Отець вказував на необхідність об’єднати в освітньо-виховний альянс зрілих осіб, здатних відповісти на виклики світу.
Через спалах пандемії нової коронавірусної інфекції проведення цієї зустрічі у травні виявилося неможливим, і її було перенесено та жовтень. Однак, ситуація, що склалася в світі, змусила скасувати цю зустріч, і вона перенеслася у віртуальний простір. Після минулорічного заклику Папи до початку пандемії вдалося провести 8 міжнародних семінарів, а далі чимало зустрічей відбулися дистанційно, до яких додається захід, запланований на 15 жовтня.
Наживо захід транслюватиметься на офіційному YouTube каналі новин Ватикану . Розпочнеться подія у четвер 15 жовтня 2020 р. о 15:30 🕞 (за київським часом).

За матеріалами: Vatican NEWS

Керівники католицьких навчальних закладів зустрілись із Патріархом УГКЦ Блаженнішим Святославом

26 серпня 2020 року Божого відбулась онлайн-зустріч  керівників католицьких навчальних закладів із Патріархом УГКЦ Блаженнішим Святославом.

Блаженніший привітав усіх з початком нового навчального року та подякував за можливість бути з усіма, хоч і віртуально. Глава Церкви висловив думку про важливість спілкуватися та обмінюватися думками, щоби бути сильнішими і знаходити відповіді на непрості питання в умовах пандемії COVID-19 і поділився досвідом обговорення сучасної ситуації на найвищому рівні. 19 серпня, на свято Преображення, відбулась особиста зустріч Баженішого Святослава з Прем’єр-міністром України п. Денисом Шмигалем. У розмові з Блаженішим Прем’єр-міністр зазначив, що йому відомий дуже позитивний досвід навчального процесу у приватних католицьких школах Івано-Франківська, тому від католицьких шкіл і дитсадків очікує доброго прикладу для державних навчальних закладів.  А також пан Шмигаль підтримав ідею Блаженішого, щоб перший урок нового навчального року зробити “Уроком здорового способу життя в умовах пандемії”.  

20 серпня у складі ВРЦіРО Глава нашої Церкви взяв участь у зустрічі з Прем’єр-міністром та першими особами МОЗ, МОН і Міністерства культури. На зустрічі обговорювалось  питання початку нового навчального року в умовах загострення і поширення COVID-19.  Учасники пропонували шукати можливості організувати навчання у звичних умовах шкільного життя. Тому, Глава УГКЦ зі свого боку запропонував ідеї, які виходять з традиції нашої церкви: «Ми можемо проблему перетворити в нагоду, а виклик скерувати у можливість. Об’єктивно виглядає так, що єдиною перешкодою для поширення цього вірусу є плекання певного виду культури культури здорового способу життя».

Пропозиції (від церков України) щодо організації навчального процесу:

1. Необхідність температурного скринінгу (особливо перед виходом з дому).
2. Уникання надмірного скупчення в одному місці великої кількості дітей.
3. Диверсифікація входу/виходу у приміщення (наскільки дозволяє будівля).
4. Скорочення тривалості уроку.
5. Провітрювання навчальних приміщень.
6. Уроки на свіжому повітрі (коли дозволяє погода).
7. Перерви у різний час для різних класів з метою зменшення скупчення дітей.
8. Один учень за партою.
9. Забезпечення дезінфекторами, можливість для частого миття рук.
10. Носіння масок, або ж, при можливості, прозорі щитки для вчителів.
11. Виховання відповідальності (надмірне покладання на Божу волю є гріхом).
12. Такі уроки виховують свідомість і відповідальність не тільки дітей, але й батьків.
13. Вакцинація. Початок навчального року збігається із сезонним загостренням ГРЗ та ГРВІ. Важливо пояснювати про важливість об’єктивних речей, які зберігають здоров’я.
14. Поширювати культуру здоров’я та виховання нового способу життя в сучасних обставинах, навчитись правильно та ефективно поводитись.
15. Дбати про усіх членів нашої спільноти, які повірені Господом Богом нашій відповідальності дотримуватись правил, виховувати  та  бути відповідальним.

«На рівні УГКЦ, зауважив Блаженніший Святослав, з боку Комісії освіти і виховання та Комісії охорони здоров’я бажаємо допомогти католицьким закладам освіти якнайкраще і якнайбезпечніше почати навчальний рік.

Як глава церкви, готовий послужити усім чим тільки можу! Бути вашим голосом перед першими особами нашої держави, а з іншого боку дуже хочу, щоб ми показали приклад будівництва нової культури здоров’я в нових обставинах.  Приклад католицької освіти має бути таким, де ця культура плекається по-особливому, де свідомість здорового способу життя є присутньою і в такий спосіб, бути патріотами, любити Господа Бога, свою батьківщину, католицьку школу, спільноту, свого ближнього.

У Католицьких школах готуються до навчального року

Час пандемії вимагає від нас, а особливо від християн, відповідальності та неабиякої гнучкості. Дотримання всіх вимог карантину задля безпеки кожного учасника освітнього процесу – це невід`ємна умова виконання всіх вказівок МОЗ. Але й за таких обставин проходить вступна кампанія до багатьох шкіл. У католицьких школах готуються до навчального року з урахуванням усіх карантинних норм та ситуації.

Зокрема, в Католицькому ліцеї св. Василія Великого м. Івано-Франківська сьогодні відбувся перший вступний іспит. Для цього ліцей організував реєстрацію вступників на вулиці перед головним входом до школи, батьки і діти стежили за розміткою та зберігали дистанцію 1,5м.

Перед початком іспиту діти обов’язково проходили температурний скринінг та робили дезінфекцію рук.
У приміщенні діти обов’язково були в масках (під час написання іспиту дозволено перебування без маски). У кабінетах вступники сиділи по одному з дотриманням дистанції.

У зв`язку з підозрою на COVID-19 в родинах двох вступників, ліцей облаштував для них місце на свіжому повітрі у задньому дворі школи для написання вступного іспиту.

За новими вимогами МОН щодо навчання в умовах карантину (про них ви можете ознайомитись тут) батьки не можуть перебувати в приміщенні навчального закладу, окрім тих, які супроводжують осіб з інвалідністю, тому результати іспитів ліцей надсилає на електронні скриньки батьків вступників.

Триває марафон на підтримку християнських цінностей в освіті

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав постійно звертається до питання виховання  і турбується про цілісний і всебічний розвиток українських дітей та молоді. Читати далі Триває марафон на підтримку християнських цінностей в освіті

Вебінар в ОМЦ ім.о.Ю.Дзеровича

19 травня 2020, в Освітньо-методичному центрі ім.о. Юліана Дзеровича відбулася вебінар-лекція «Школа. Цінності. Життя» Катерини Бучко, докторантки Віденського університету.Тема школи та розвитку школи є однією з тем її дослідження, на прохання Комісії п.Катерина пропонує власні роздуми.

Читати далі Вебінар в ОМЦ ім.о.Ю.Дзеровича

Дистанційне навчання допомагає учневі вчитися

Викладач італійського університету UPS професор Даріуш Грзадзієл (Dariusz Grzadziel), який читає курс дистанційної освіти при факультеті Педагогічних наук , вважає, що відмінності між дистанційним та безпосереднім шкільним класно урочним навчанням полягають, передовсім у трьох площинах: способи навчання, увага учнів, освітні стосунки.

Читати далі Дистанційне навчання допомагає учневі вчитися

Що таке правда ?

Завершуючи тиждень католицького шкільництва, який мав за тему  “Об’єднані в правді та свободі Христа”, розглянемо важливу цінність соціального життя – правду.

Читати далі Що таке правда ?

Щастя в сім’ї

Щасливі батьки і діти, коли панує любов у сім’ї

Християнство наголошує, що любов до Бога і ближнього є найважливішою для тих, хто долучається до християнського життя. Проте любов – це наслідок вибору людини. Цього мистецтва людство вчиться дуже поступово, в міру розуміння його важливості. Прикладом любові є Ісус, який віддав своє життя за спасіння людства. Читати далі Щастя в сім’ї

Об’єднані у Христі

Тема цьогорічного Тижня католицького шкільництва “Об’єднані в правді та свободі Христа” нагадує про ці дві важливі цінності. Читати далі Об’єднані у Христі

християнський світогляд християнська етика