НАВЧАЛЬНИЙ  ЗАКЛАД ЯК  ОСЕРЕДОК  ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Ганна Зварич
Комунальний заклад Тернопільської обласної ради «Колегіум-інтернат «Знамення» з поглибленим вивченням предметів духовно-просвітницького спрямування у с. Зарваниця Теребовлянського р-ну»

Україна має виразне європейське покликання, яке підкреслюють також і християнські корені нашої культури. Цінності  Євангелія , які становлять частину нашої національної ідентичності допоможуть будувати сучасне, толерантне, відкрите і солідарне суспільство, в якому кожна людина  зможе зробити свій  вклад у загальне добро. Ми живемо в особливі часи, з одного боку, – сучасна епоха несе нам нові перспективи і нове натхнення, а з – іншого кидає виклик. Йдеться про кризу світогляду, зміну пріоритетів та переоцінку цінностей. Саме сьогодні, коли дефіцит духовної культури усвідомлюється як одна з головних перешкод на шляху оновлення суспільства, морально-етичний розвиток особистості виступає одним із найактуальніших завдань сучасної школи. Вже не викликає сумніву необхідність гуманітаризації, гуманізації освіти в цілому, формування високоморальної особистості, індивідуальності учня, оновлення змісту освіти шляхом перенесення основного акценту на конкретну людину, використовуючи духовні цінності. В основу реформування системи освіти за Державною національною програмою «Освіта» (Україна – ХХІ ст.) покладена духовність.

Вважаючи народність найпрекраснішим створінням Божим на землі, з  джерела якого повинно черпати своє  натхнення виховання. К.Ушинський підкреслював:  « Є тільки один ідеал досконалості, перед яким схиляються усі народи  – це ідеал, що подає нам християнство. Все, чим людина, як людина може і повинна бути, виражено  цілком в божественному вченні, і вихователю залишається перш за все і в основу всього вкорінити вічні істини християнства. Воно дає життя і вказує найвищу мету всякому вихованню, воно ж повинно служити для виховання кожного християнського народу джерелом всякого світла і всякої істини.»

У преамбулі основного Закону України – Конституції сказано, що вона прийнята …усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями… і у статті 3 визначено: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

А ким є людина?! Книга Буття розкриває глибинний зв`язок людини з Богом: «Сотворімо людину на Наш образ і Нашу подобу» (Бут.1,26) Бог створив людину, як передає Книга Буття, із «земного пороху» – матерії, вдихаючи їй «віддих життя», завдяки чому людина стала «живою істотою». ( Бут.2,7).[ 1 ]

Образ Божий визначає гідність людини, яку вона отримує як дар. Створивши людину на свій образ, Бог кличе її до святості у свободі і відповідальності. [2] «Найглибший вимір людської свободи полягає у тому, щоб добровільно обрати Бога й бути з ним – це є добро; у тій же свободі людина може відкинути спілкування з Богом – це є зло.» [ 2]  Тобто, які б не мала дитина блискучі знання, але успішною і людяною вона може стати лише тоді, коли навчиться з допомогою правильної системи цінностей розрізняти добро і зло, плекати власну гідність. Це система християнських цінностей, яка природньо відповідна людині.

В українській традиції, що слугувала духовною основою виховання, завжди було прийнято дотримуватися релігійних засад і в побуті: з молитвою наші предки лягали спати і вставали вранці, вирушали в дорогу, споживали їжу, розпочинали польові роботи, виганяли на випас худобу навесні тощо. Свою працю на землі український селянин уважав службою Богові. З іконою Божої Матері козаки йшли в походи і перемагали.

«Кожна людина має власний, лише їй призначений шлях розвитку і свої життєві завдання, проте напрямок цієї дороги завжди має бути підпорядкований вимозі всебічної моральної правди. Вчитель повинен мати розуміння сутності людини, її призначення на землі. Людина дорожча не тільки за всі скарби землі, але навіть за весь всесвіт. Кожна окрема особистість – неповторна, унікальна.»[ 3]

Сьогодні агресія вселюдських цінностей розриває душі наших дітей. Фундаментальні принципи пошани до людського життя та поваги до людської особистості підмінюються різними теоріями. Вся нинішня наука звернена на зовнішній предмет. Основними пріоритетами освітньої діяльності школи повинно бути поглиблене вивчення предметів духовно-просвітницького спрямування і гармонійне виховання особистості.

Сучасна людина живе в інформаційному середовищі, утвореному засобами масової інформації. У цьому середовищі вчитель покликаний бути служителем Істини, вміти говорити правду, жити правдою. Адже він творить нових людей, він формує через своїх вихованців родину, місто, громадянство, цілу націю…

Центром, основою, фундаментом  в житті вчителя має бути Ісус Христос. Це єдина особа, єдина дорога, єдина правда, єдина істина. Звичайно ми люди ХХІ століття багато знаємо, заражені багатьма вірусами. Але знаком моральної досконалості, навчання і життя для християн є центральна божественна постать Ісуса Христа, земне життя якого залишається ідеальним прикладом усім поколінням.  Господь наш Ісус Христос, що сам про себе сказав: «Я є дорога, правда і життя», «Я – ворота» ,«Я життя і воскресіння», «Я – добрий пастир». А нам Ісус сказав: «Ви – світло». [1] А щоб світло світило, потрібен генератор. Власне, християнські вчителі і є тим генератором, а джерело світла – Господь Ісус Христос. І до Нього маємо бути під’єднанні всі ми.

Розкриваючи сутність навчального закладу, як осередку формування української християнської ідентичності хочу представити заклад, в якому об`єднані зусилля Церкви і держави для духовного становлення та розвитку вільної, життєлюбної, талановитої особистості з чітко окресленою громадською позицією, почуттям християнської та національної свідомості, здатної до творчої діяльності та моральної поведінки   це оригінальний  навчальний  заклад,  перший  і єдиний  в Україні – Тернопільський обласний заклад освіти – колегіум для дівчат  «Знамення».

Колегіум  є інноваційним альтернативним навчальним закладом розвитку духовних та розумових цінностей особистості, гармонізації стосунків «учитель-учень», «учитель-батьки», «учень-учень».

Київ, Харків, Донецьк, Дубно, Закарпаття, Хмельницький, Львівщина, Івано-Франківщина і Тернопільщина – такою є географія сучасного колегіуму.

 «Немає жодного вищого мистецтва, ніж мистецтво виховання» ( Ів.Золотоустий).

Головними принципами, на яких ґрунтується виховання в колегіумі є: першість Бога – Альфи і Омеги, Початку і Кінця, у якому ми здобуваємо повноту всього,  правда, взаємна довіра та безкорисливість. [ 4 ]

Виховання розпочинається з поняття правди, на яку дівчині потрібно розкрити очі.  Моральність починається всередині людини.  Орієнтація на закладене в людині добро  має свою природню основу. Часто потрібно послідовно і наполегливо будити в дитині те, що приспано, міцно вірячи, що воно там є.

Щоб вести вихованок  вчитель-вихователь  живе правдою, чеснотами, які велетенськими кроками  формують дитячу особистість:

  • Правда з Богом – це віра;
  • Правда з собою – це покора;
  • Правда з іншими – це чесність.

Правдивість і щирість вихователя це одна з найважливіших умов для позитивного впливу на ученицю.

Головною рисою вчителя-вихователя, яка генерує усі інші є безкорисливість. У цьому понятті міститься колосальне багатство повсякденної поведінки.

Атмосфера правди, любові, безкорисливості та моральної чистоти – саме такі життєві позиції готують наших вихованок до майбутнього дорослого життя, дають їм силу захищати свої принципи у середовищі, в якому їм доведеться жити. Добро, яке оточує дівчинку  в колегіумі , не є самоціллю, а лише засобом, дорогою до основної мети : морального відродження суспільства.

            Інтегрувально-генерувальною основою виховання в цілісній моделі освіти колегіуму є людина та її націоцентриське, духовно-гуманістичне українознавство і родинознавство, як філософія і методологія «колегіуму-родини».

Родинний дух – це атмосфера радості і безтурботності, відчуття безпеки, яке стає своєрідним посагом для  майбутнього дорослого життя.

Колегіум  готує до відповідальності за родину, країну, Церкву.  Бог створив нас громадянами і  це накладає на людину певні обов’язки. Прищеплюємо дівчатам почуття національної гідності та вчимо патріотизму, під яким розуміється ідентифікація з християнським і гуманістичним корінням народу та його найшляхетнішими традиціями.

Особливість навчально-виховного  процесу полягає у тому, що одним з найважливіших елементів у ньому є синтез культури і віри. Знання покладене у контекст віри стає мудрістю.

  Метою навчання у колегіумі є різнобічний розумовий розвиток . У процесі навчання учениці отримують знання, подані таким чином, щоб розбудити і розвинути їхнє розумове життя. Вчимо дітей думати. Учениці пізнають  найновіші досягнення і теорії, розширюють свої інтелектуальні горизонти, однак не заучують все напам’ять.

Виховуючи і навчаючи дівчат, ми відкриваємо і розкриваємо у них закладені Богом можливості, стараємось подати їм ключ до кожного предмету, познайомити з ним настільки, щоб вони запалали любов’ю до подальшої праці та до постійного самовдосконалення в житті.

  Шануючи окрему Божу думку щодо кожної дівчинки, у процесі виховання і навчання використовуємо  принцип індивідуалізації. Вчимо дівчат сумлінно і ретельно виконувати свої обов’язки.

Високо цінуємо рідну мову, вбачаючи у ній Божий Дар і відображення народного духу. Впроваджуючи нові методики навчання, вивчаємо три іноземні мови.

Вчителі колегіуму відмінні професіонали, порядні, чесні, справедливі і жертвенні люди, які мають безцінний дар – серце, яке любить Бога і людей.  Це є єдина сила, єдина зброя супроти труднощів, єдиний засіб впровадження добра.

Усі працівники, хоч не є педагогами долучаються до загальної справи – плекання молодих душ і сердець.

У закладі є духовний провідник, який ревно служить для духовних потреб учнів та вчителів, а також працівників та батьків.

Усі разом творимо освітню спільноту. Дбаємо, щоб був мир, любов, повага, довір`я, доброта і справедливість. Шануємо  гідність один одного.

Створюючи особливу атмосферу, оживлену євангельським духом свободи і любові, виховуємо високошляхетну духовну еліту України.

Щоб змінити  ситуацію в нашій державі,  мусимо  звернути увагу на виховання громадян незалежної України. Без палкої, щирої віри в душі кожного українця, без повернення до основи нашого буття – морального закону, написаного Господом в серці людини, не розбудувати економічно сильної європейської України.

Зберігаймо наші українські традиції, звичаї, той глибинний скарб духовності і культури, який віками топтався ворогами, але зміцнював наших предків внутрі.

«Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну» – заохочує нас Митрополит  Андрей Шептицький.[5]

Література

  1. Біблія Донецьк ОБФ «Східноєвропейська місія», 2013
  2. Катехизм УГКЦ Христос наша Пасха,Свічадо , Львів 2011
  3. О. Вишневський.  Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Дрогобич. Коло, 2003
  4. Сестра Гражина. Виховання любов`ю. педагогічна спадщина блаженної Марцеліни Даровської. Сестри непорочниці, Язловець 2011
  5. Митрополит Андрей Пастирські послання, Том ІІІ, Артос, Львів 2010

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *