ДІАЛОГ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗИТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА МІЖОСОБИСТІСНОМУ І СОЦІАЛЬНОМУ РІВНЯХ

Email this to someoneTweet about this on TwitterShare on Facebook

Галина Канафоцька
Київський університет ринкових відносин
м.Київ

Communicate – латинський корінь, який також присутній у словах «communication» (спілкування) і «community» (громада). Його значення – «зробити спільним для багатьох, ділитися чимось». У цьому і полягає процес міжособистісної та соціальної взаємодії, коли люди діляться думками, почуттями й ідеями одне з одним. Саме він веде до громади, тобто, – до розуміння, зближення, уміння цінувати одне одного. Саме важливе питання даного процесу: Чи веде спілкування до розуміння та позитивної взаємодії?

Спілкування (діалог) – це взаємовідносини між «Я», «Ти» і «Ми» – взаємовідносини, які за своєю природою можуть бути сформовані лише на міжособистісному на соціальному рівнях.

Діалог походить від грецького слова «dia-logos» і включає певне змістовне наповнення: вияснити з наміром пізнати; виявити і перевірити вихідні положення; об’єднати різні точки зору. Діалог не скерований на досягнення згоди. Водночас він потребує високого рівня довіри і щирості. В діалозі відсутні спроби переконати, але присутні спроби – вияснити і зрозуміти.

Співбесіда (діалог) – найважливіша форма роботи у громаді… настільки, що співбесіда і є громада.

Базові умови діалогу:
– визначте і відкладіть тимчасово ваші вихідні позиції;
– сприймайте одне одного як партнери;
– слухайте ефективно і не концентруйте увагу на досягненні будь-якого конкретного результату;
– задумайтесь над процесом дослідження.

Кроки позитивної взаємодії при діалозі:
– Допоможіть іншим побачити те, що бачите ви, зрозуміти те, що думаєте про це за допомогою прикладів. Визначте їх зміст, поясність хід ваших думок.
– Опишіть своє розуміння доказів інших людей.
– Виясніть, як інші бачать ситуацію, просячи їх продемонструвати це на наглядних прикладах і пояснити хід думок.
– Просіть допомоги у пошуку того, чого вам може не вистачати, спонукаючи інших визначити можливі пробіли і помилки у ваших міркуваннях.
– Якщо вам тяжко зрозуміти поведінку людини, просіть її пояснити, що змушує її поводитись саме таким чином.
– Досліджуйте емоції оточуючих.

Підтримка позитивної взаємодії забезпечується тоді, коли ви слухаєте з бажанням зрозуміти, говорите від серця (від душі), відмовляєтесь від упевненості у своїй непогрішності, допускаєте наявність відмінностей, знижуєте швидкість до швидкості життя та усвідомлюєте відповідальність.

При кожних соціальних (колективних) взаємодіях пам’ятайте про ці принципи:
– Слухайте і говоріть без осуду.
– Будьте вдячні кожному виступаючому.
– Поважайте відмінності.
– Не зважайте на роль і статус.
– Уникайте прирікань.
– Відмовтесь від потреби у конкретному результаті.
– Говоріть, коли відчуваєте потребу.
– Зосередьтесь на навчанні.

Позитивна взаємодія дозволяє пізнати людину з її унікальними дарами та сприяти відкриттю її потенціалу.

Взаємовідносини – це все, що у нас є. Ми не знаємо, хто ми є, доки не починаємо взаємодіяти з іншими людьми, ідеями, подіями.  Зіштовхуючись з новими ідеями, ми пробуджуємо свій потенціал. Взаємовідносини – це команда, бо ми не можемо досягти прогресу самі.

Усвідомлення і відкриття власного потенціалу дозволяє людині не перебувати у стані жертви зовнішніх впливів та внутрішніх обставин і скористатися свободою вибору змінити світ на краще, якщо це можливо та змінити себе на краще, якщо це необхідно, а ще – піднятися над і вийти за межі існуючого становища, перетворити негативні переживання у позитивні, конструктивні, творчі та визнавати, що невдачі – невід’ємна частина людського життя, і сприймати це як факт виключення з правил, не перетворюючи виключення у правило завдяки зміні відношення до складних обставин на привід для досягнень.

Коли наші слова і невербальні повідомлення погоджені одне з одним і з нашими намірами, а наші наміри повні любові і не наносять шкоди життю, то ми знаходимося у гармонії самі з собою і одночасно є тими, хто говорить, і тими, хто слухає, забезпечуючи при цьому максимально правильне спілкування, сповнене любові, що і веде до забезпечення позитивної взаємодії.

До компонентів правильного спілкування при позитивній взаємодії можна віднести наступне:
– Я кажу про те, що пережив.
– Гармонія між тим, що я кажу і як.
– Що і як я кажу поєднується з наміром досягти спільного успіху.
– Подальша поведінка підтримує наше спілкування і відповідає йому.

До перешкод правильного спілкування, що не веде до позитивної взаємодії відносяться:
– Неусвідомлене спілкування (Не пам’ятаю, що було сказано).
– Необумовлене спілкування (Що мені потрібно від цієї зустрічі?).
– Непослідовне спілкування (Одна частина нас говорить одне, а друга – друге). «Я не серджусь!», сказане сердитим тоном.
– Страх.

Перешкоди можна подолати, бо в основному страх обумовлений запуском спогадів минулого і засвоєних у дитинстві стереотипів. Частково страх, відчутний тепер, не є результатом теперішніх обставин. Ми можемо відмовитися від своїх страхів і зосередитися на намірах. Це допоможе сфокусуватися ще на чомусь, окрім страху. Потрібно визнати свій страх, а не підкорятися йому, щоб не дозволити страху заважати робити нам те, що необхідно. Страшно ризикувати, коли відчуваєш себе вразливим, але зробивши це, ми відкриваємося до навчання і побудови нових форм стосунків. Безпека не в оточенні – вона у нас самих. Попросіть оточуючих слідкувати за вашими манерами, яких ви хочете позбутися чи засвоїти у житті, та інформувати вас про це. При потребі скористайтеся психологічними консультаціями.

Найбільшою перешкодою при міжособистісному спілкуванні стає невміння слухати уважно іншого. Для уникнення цієї перешкоди існують ключові принципи слухання: слухання без осуду, вслуховування у саму суть, розуміння поперед відповіді.

Поради про те, як досягти гарного слухання:
– Дивись на того, хто говорить.
– Задавай питання, щоб краще зрозуміти.
– Не переривай.
– Не відволікайся.
– Створи довіру.
– Відгукуйся (реагуй).

Створенню та підтримці позитивної взаємодії сприяють норми, що відображають та підтримують головні цінності групи, до яких відносяться писані (чи неписані) очікування чи правила поведінки, випрацюваний груповий кодекс поведінки, принципи поведінки, стандарт, відносно якого визначається правильність поведінки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *